Відсторонення від влади прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана внаслідок його нищівної поразки на виборах викликало шквал коментарів.
Про це пише Джеймс Ставрідіс у статті, опублікованій у The Japan Times.
Автор пояснює, що значна частина з них стосувалася наслідків для ультраправого популізму в Європі, тоді як інші зосередилися на можливому впливі на політику США з огляду на тісні зв'язки руху "MAGA" президента США Дональда Трампа з партією "Фідес" Орбана й особистий політичний капітал, витрачений віцепрезидентом Джей Ді Венсом, зазначає УНІАН.
Водночас у статті наголошується, що менше уваги приділялося тому, як поразка Орбана вплине на геополітику та військову стратегію як у Європі, так і в ширшому контексті.
Ставрідіс розповів, що вперше він зустрівся з колишнім прем'єр-міністром Угорщини навесні 2010 року, коли той вдруге був обраний на цю посаду. Політик справив на нього враження харизматичної та розумної людини.
Ми довго обговорювали місію НАТО в Афганістані, де в Угорщини було понад 600 військовослужбовців, більшість з яких займалася підготовкою афганських національних сил безпеки, - згадав він.
Примітно, що Орбан загалом висловлював підтримку, але явно мав сумніви щодо низки інших місій НАТО. Ставрідіс згадує, що коли за рік почалася війна в Лівії, Угорщина відмовилася брати в ній участь, і впродовж наступного десятиліття Орбан став справжнім головним болем для альянсу.
Зазначається, що найгірше було те, що Орбан почав дедалі більше зближуватися з російським президентом Володимиром Путіним. Це призвело до спірних енергетичних угод із Москвою та підтримки низки російських позицій, що суперечать цілям НАТО.
Журналіст зазначив, що оскільки в альянсі для ухвалення рішень з основних питань потрібен повний консенсус, Орбану вдалося самотужки затримати вступ Швеції та Фінляндії до альянсу більш ніж на рік. Також угорський політик робив усе можливе, щоб підірвати європейську підтримку України.
На момент його поразки на виборах його вважали головним союзником Путіна в Європі та "троянським конем" усередині альянсу, - ідеться в публікації.
Тому, на думку автора, з його поразкою для Заходу з'явилися три ключові геополітичні та військові переваги.
Пояснюється, що перша і найочевидніша полягає в тому, що Угорщина більше не намагатиметься перешкоджати європейській залученості та підтримці України.
Хоча можуть залишитися деякі залишкові проблеми з боку лідера Словаччини Роберта Фіцо, найзатятіший супротивник позицій НАТО та ЄС пішов, - констатує Ставрідіс.
Він додає, що другий стратегічний аспект повернення Угорщини на Захід - географічний. Зазначається, що розташовані в самому серці Центральної Європи, угорці межують із сімома країнами, включно з Україною.
Це країна-перехрестя, яка змогла створити стратегічні та логістичні вузькі місця для НАТО та ЄС. Ця роль сягає корінням часів Австро-Угорської імперії XIX і XX століть, коли угорці використовували своє географічне положення для розвитку своєї торговельної економіки, - підкреслив журналіст.
Він прогнозує, що, оскільки країна, ймовірно, відвернеться від Москви, на перший план виходить не лише Україна, а й Сербія з огляду на постійні спроби Путіна розширити російський вплив на Балканах.
Третя перевага полягає в тому, що угорські збройні сили зможуть швидко модернізуватися і безперешкодно інтегруватися в НАТО.
Зазначається, що хоча чисельність угорських збройних сил становить лише близько 30 000 осіб, Угорщина інвестує в передову сучасну техніку, зокрема в нові німецькі танки Leopard 2A7 і потужні шведські винищувачі JAS39 Gripen.
Ставрідіс зазначив, що, незважаючи на те, що країна ледве досягає старого цільового показника НАТО щодо витрат у розмірі 2% валового внутрішнього продукту на оборону, новий прем'єр-міністр Петер Мадяр пообіцяв збільшити цю частку до 5% до 2034 року.
Закінчення тривалого політичного панування Віктора Орбана в Угорщині - це чудова новина з багатьох точок зору, не в останню чергу для альянсу НАТО, - підсумовує автор статті.