Протягом останніх п’ятнадцяти років український ринок агротуризму щорічно збільшується сотнями садиб.
Якщо в Європі агротуризм розвивається вже кілька століть, то в Україні – від сили років 15. І хоча українським сільським господарствам в основній масі ще далеко до європейських стандартів, за темпами розвитку цей вид бізнесу випереджає інші туристичні галузі, – повідомив голова правління Асоціації індустрії гостинності України Олександр Лієв виданню Landlord.
За словами Лієва, це пов’язано з тим, що багато підприємців зараз втратили свої основні доходів і змушені приводити у працездатний стан непрофільні активи, у тому числі і заміські місця для відпочинку.
“Це не тільки садиби, але і кінні клуби, міні-готелі, ресторанчики за містом, які раніше не розраховували на прибуток, а були побудовані більше для примхи господаря, для його відпочинку. Зараз ці об’єкти приводять до тями, і власники починають ставитися до них як до бізнесу”, – уточнює експерт.
Як зазначив експерт, особливо помітна ця тенденція стала в останні три роки, коли в Україні почалася війна і настала криза.
З того моменту щороку в країні додається в середньому по 100 садиб, принаймні тих, які виходять в інтернет і рекламують свої послуги. В цілому, за даними Спілки сприяння розвитку сільського туризму, в Україні сьогодні налічується близько 1600 садиб, що надають цей сервіс. Більшість з них – більше 1000 – знаходяться в західних областях. Але поступово нарощують кількість об’єктів зеленого туризму Поділля, Центральний та Південний регіони України.
Агротуризм в Україні далекий від євростандартів, люблять повторювати експерти. «У нас свій шлях, який потрібно пройти. Як і у кожної європейської країни. Наприклад, шляхи Румунії та Німеччини – це дві абсолютно різні моделі», – заспокоює експерт.
Флагманом сільського туризму в Україні вважається Карпатський регіон, де добре збережені традиції легко конвертовані у туристичний продукт.
«Мені дуже подобаються темпи розвитку агротуризму в Центральній Україні – це Черкаська, Кіровоградська, Вінницька, Полтавська області, – зазначає Лієв. – Але їм треба ще повчитися у Західній Україні».
За словами туроператорів, у Карпатах одночасно розвиваються два види зеленого туризму. Перший – це садиби, проживаючи в яких турист може віддаватися всіляким активностям, пропонованим в окрузі.
Другий вид зеленого туризму, який набирає сьогодні обороти, – це тури на контактні ферми, виноробні, сироварні, де можна і брати участь у виробничому процесі, і дегустувати продукцію.
Лідер руху Slow Food Galitsia Світлана Злобіна вважає, що такі страви, як борщ, сало, вареники – бренди, що перекочували з СРСР, вже набили оскому. Є і більш вишукані українські страви, гідні вивчення, повернення з історичної пам’яті.
«Відпочиваючи на Закарпатті, по дорозі на водоспад Шипот ми заїхали на сироварню. Тут готують витриманий сир з овечого та козячого молока. Дітям було цікаво побачити корів і кіз, нам – дізнатися таємниці приготування сиру і купити цілу головку на сувеніри друзям», – розповідає менеджер Катерина Тарасова.
Також, на Гуцульщині збереглися технології домашнього виробництва будз, бринзи, вурди – традиційних карпатських твердих сирів. Серед гастрономічних активностей – ловля форелі в гірських річках і приготування її на відкритому вогні.