Могильник радіоактивних відходів розкопали зловмисники під Кропивницьким. В районі Аджамського промислового вузла з-під землі вилучено десятки контейнерів, в яких знаходились забруднені речі та ґрунт. Частину з них невідомі вже встигли вивезти у невідомому напрямку. Випромінювання місцями перевищує допустиму норму в 10 разів (від 30 до 150 мкР/год).
Загалом, за інформацією лабораторного центру, на майданчику було захоронено понад 1500 тонн радіоактивних матеріалів.
Вміст контейнерів, знайдений на місці розкопок, був зібраний на території ВГМ БУ-2 тресту «Кіровоградбуд» в 1988 році. В момент захоронення рівень радіації забруднених речей та матеріалів сягав 300 мкР за годину.
Подробиці історії майже тридцятирічної давності розповів радник голови Кіровоградської ОДА Микола Сухомлин, який на той час обіймав посаду заступника голови облвиконкому.
За словами Миколи Сухомлина, на території Аджамського промислового вузла було заховано майже 500 контейнерів із радіоактивним металом, дротами, двигунами, землею тощо, зібраними зі звалища на території підприємств у Кропивницькому (тоді Кіровоград. — Авт.). Ще майже 100 контейнерів із вмістом, що мав надто великий рівень радіаційного забруднення, того ж року відправили до могильників на території зони відчуження. Від початку планували вивезти туди всі забруднені матеріали, проте вартість захоронення для обласного бюджету виявилася непідйомною.
«Якось до нас зателефонували з обласної епідеміологічної станції та повідомили, що до них надійшла людина з радіоактивними опіками. Почали розбиратися. Виявилось, що на території заводу «Буд-деталь» розмістили склад металобрухту. У тому брухті копирсалися два чоловіки, які побачили, що там є свинець. Почали розкручувати і з’ясували, що всередині — скляні капсули з білим порошком (саме вони містять радіоактивний цезій-137. — Авт.). Одну капсулу там же випадково розбили, і порошок висипався, іншу один із чоловіків вкинув собі до кишені», — згадує М. Сухомлин.
Чоловік носив в кишені радіоактивну лампу кілька днів, аж раптом помітив почервоніння та звернувся до лікаря. Там йому порадили помазати запалення зеленкою, але це не допомогло. А вже лікар шкірвендиспансеру пояснив, що ураження шкіри, яке на той час взялося пухирцями, має не інфекційну природу, і порадив звернутись до санепідстанції. За характером ураження шкіри в санепідстанції встановили, що це радіоактивний опік.
Коли дізнались подробиці, заміряли радіацію в районі звалища. Радіаційний фон «зашкалював». Стежкою повз звалище робітники ходили з мікрорайону Некрасівка на завод АРЗ. Вони рознесли радіоактивний Цезій-137 на сотню метрів в обидва боки. Також порошок змішався з металобрухтом. Після виявлення небезпечної знахідки керівництво санепідстанції відразу звернулось до обласного керівництва та пожежників.
«Ми прийняли рішення зібрати все, що рознесли за ногами і забруднили на металозвалищі, в металеві контейнери. Зрештою, ми отримали дозвіл на захоронення, підрядна організація прорила траншеї, склали в кілька поверхів ці ящики на глибині 5—7 метрів, зверху засипали землею. Санепідстанція перевірила рівень радіації, який був природнім: 12-14 мікрорентген за годину, виставили таблички», — пригадує Микола Сухомлин.
Саме цей небезпечний радіоактивний могильник й розрили зловмисники. Як повідомили в прес-службі ГУ НП у Кіровоградській області, за фактом несанкціонованого розкриття могильників радіоактивних відходів розпочато кримінальне провадження.
Валерій ЛЕБІДЬ.
Фото сайту «Гречка».